Все почалося з того, що в одному затишному дворику нашого міста я вперше скуштувала справжні хінкалі. Тонке тісто, соковита начинка — це було справжнє відкриття. Вдома я вирішила, що обов'язково навчуся робити їх удома.
Спочатку все йшло не дуже гладко. Тісто рвалося, хінкалі були негарними, а головний секрет — геть губився. Я шукала поради в інтернеті, але чогось не вистачало. Тоді я згадала про рекомендації майстрів і зайшла на сайт
https://panmaister.khmelnytskyi.ua/, де знайшла чудові рекомендації щодо замісу тіста та ліплення.
Озброївшись новими знаннями, я знову пішла на кухню експериментувати. Тісто вийшло еластичним, м'ясо — запашним, а замість звичайного защіпування я вперше зробила правильний "хвостик" з класичними складками. І ось воно, радість! Перша ж хінкалі, яку я надкусила, була саме такою, як треба — з запашним бульйоном, що так смакує. З того часу мої рідні нагадують приготувати хінкалі, ніж щось інше, і я з любов'ю готую для них цією частинкою Грузії.